Перспективи утилізації сміття в Черкасах: звалище чи переробка?

15 березня о 14.00 в малій сесійній залі Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Д. (Байди) Вишневецького, 36, каб. 206) відбулася публічна консультація щодо змін правил утилізації сміття та перспектив будівництва заводу з переробки відходів у Черкасах. Як зазначив координатор ГО "Центр UA" в Черкаській області Сергій Пасічник, в місті щомісяця збирається близько 36 тисяч кубометрів твердих побутових відходів – це до 430 000 кубометрів на рік, а наявний сміттєзвалищний ресурс вичерпається за найближчі півтора-два роки. Україна в плані відходів та утилізації значно відстає від інших країн.

Наразі існує кілька проблем із утилізацією сміття, які існують в Черкасах. Це вичерпність сміттєсховища, збільшення кількості сміття, низька культура громадян та зміни в законодавстві щодо сортування сміття.

- Із 1 січня змінилася законодавча база, тому буквально через рік проблема із сміттям може стати для нас цілком реальною, — сказав Сергій Пасічник. — Тому ми сьогодні тут зібралися, що обговорити ті проблеми, які перед нами стоять.

Для їх вирішення існує кілька альтернативних рішень:

- будівництво сміттєпереробного заводу;

- розширення старого чи будівництво нового полігону-сміттєсховища;

- продаж сміття у сусідні громади.

Якщо говорити про будівництво сміттєпереробного заводу, то у місті Черкаси (за інформацією з відкритих джерел) було дві пропоозиції побудувати такі заводи.

ТОВ "Еко-Баік" планувало розмістити таке підприємство на території колишнього ВАТ "Хімволокно". Згідно з проектом, завод мав би переробляти усі тверді побутові відходи протягом 25 років. Однак на громадських слуханнях у вересні черкасці не підтримали побудову цього заводу. Аналогічне підприємство неподалік ПАТ "Азот" планує розмістити і ТОВ "Еко-Че", залучивши хорватські інвестиції. Але наразі підприємство не може отримати поштову адресу.

Від ТОВ "Еко-Че" виступив його представник Анатолій Прокопов, який займається питаннями сміття вже 4 роки. За його словами, вже найближчим часом розпочнеться підготовка майданчика для будівництва сміттєсортувального заводу. Земельна ділянка під будівництво цього заводу була виділена ще три роки тому, однак будівництво не здійснювалося. До того ж, наголосив Анатолій Прокопов, ця земля приватна і знаходиться за межами населеного пункту. Майданчик має розміщуватися навпроти прохідної ПАТ «Азот». Підприємство має вступити в дію вже за 13 місяців. Це будуть дві сортувальні машини (здатні сортувати 40 тонн сміття за годину щодня кожна), які фасуватимуть сміття по тюках. Принцип роботи цього заводу не передбачає жодного спалювання, сміття там сортується і відправляється до переробників. Проект коштує близько 17 мільйонів євро. Для реалізації проекту було залучено хорватські інвестиції під гарантії «Укргазбанку». Забруднення навколишнього середовища не буде, переконує представник товариства. За його словами, договори на переробку відходів уже укладені. 

Ще одним із варіантів вирішення проблеми є розширення діючого сміттєзвалища. "Розширення на 10 гектарів полігону в Руській Поляні вистачить щонайменше ще на 15 років", – зазначив Сергій Пасічник.

Сергій Шмиголь, колишній голова Студентської ради ЧДТУ, а зараз асистент кафедри хімії та хімічної технології неорганічних речовин розказав, що перебуває на стажуванні в Німеччині і тематика його наукової роботи саме стосується утилізації та переробки сміття. Також він запросив усіх бажаючих відвідати сміттєпереробне підприємство в Німеччині, роботу якого він вивчає.

Начальник відділу екології Черкаського МВК Володимир Гусаченко розказав, що наразі вже все готово для розширення наявного сміттєзвалища та початку роботи з сортування сміття на ньому. При цьому він відзначив, що відходи це є власність міста і тому цей ресурс громада може тільки продавати тим підприємствам, які займаються утилізацією і переробкою різних сортів відходів.

Наталія Фоміна, голова ЧОО Всеукраїнської екологічної ліги, розказала, що ще в 2003 році було підготовлено відповідну екологічну програму, яка так і не була затверджена. Крім того, разом з своїми колегами, зокрема з доктором технічних наук, завідувачем кафедри хімічної технології неорганічних речовин Генадієм Столяренком, вони неодноразово запрошували іноземні компанії, готові почати будівництво сміттєпереробного заводу. Але місто не змогло дофінансувати 20% вартості проекту, передбачені умовами.

Депутат міської ради від "Громадянської позиції" Руслан Зоря вже тривалий час вивчає питання можливості сортування і переробки сміття. За його словами, він перший ініціював відмову від будівництва заводу компанії ТОВ "Еко-Баік" через порушення технологій спалювання відходів. Депутат впевнений, що повністю вирішити це питання неможливо, доки не будуть добре налагоджені стосунки між Черкаською міською та обласною радами. "На сьогодні діалогу між радами немає. Вони мають сісти за один стіл і вирішити ці всі питання, адже 4 роки поспіль вони будують окремі плани, а спільного – нічого не мають", – зазначив Руслан Зоря.

В підсумку Сергій Пасічник подякував усім присутнім за участь та активну громадянську позицію, відзначивши, що «всі ми живемо в цьому місті і проблема сміття є важливою для кожного». Крім того, було вирішено разом з представниками екологічних організацій почати підготовку відповідної міської програми з сортування та утилізації сміття. Також координатор “Центр UA” анонсував тему наступної публічної консультації – ситуація навколо реформування профтехосвіти в області.

ГО “Центр UA” запроваджує практику вирішення місцевих проблем шляхом пошуку оптимальних рішень спільно з громадою. Проведення публічних консультацій з залученням представників різних заінтересованих сторін дозволить місцевій владі  розробляти та ухвалювати більш якісні рішення, які будуть зрозумілими і тому підтриманими громадою.

 За додатковою інформацією звертайтеся до координатора ГО «Центр UA» в Черкаській області Сергія Пасічника – (066) 217 24 55.

 Публічна консультація відбувається в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст діяльності в рамках проекту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Як будувати містки між місцевою владою та громадянським суспільством? Досвід ГО «Центр UA»

За рік роботи команді громадської організації «Центр UA» (співзасновники ЧЕСНО, платформи Реанімаційний Пакет Реформ) вдалось залучити до розробки та втілення реформ національного рівня декілька тисяч лікарів, освітян, представників органів місцевого самоврядування, активістів і журналістів. Громади Черкащини також взяли участь у публічних консультаціях, під час яких долучились до напрацювання рішень у медичній, освітній та політичній сферах. Після перших результатів роботи запит на вирішення проблем шляхом публічних консультацій серед черкасців підвищився – громадяни хочуть брати участь у напрацюванні змін, які вплинуть на їхню якість життя.

Більшість рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у Черкасах були прийняті без урахування думки виконавців і тих, на кого ці рішення  вплинуть. Це попри те, що громади Черкас мають спільне бачення розвитку свого міста та бажання разом із місцевою владою працювати над вирішенням місцевих проблем. Вони формують коаліції, розробляють спільні плани дій та пропонують місцевій владі власні рішення. Серед громадян існує запит на побудову конструктивного діалогу між владою та громадськістю, який би дозолив зібрати думки місцевих громад та врахувати їхнє бачення щодо затребуваних змін у регіоні.

 

Зокрема, минулого місяця мешканці Черкас спільно із місцевою владою працювали над вирішення проблеми, яка склалася навколо недієздатного виконкому міської ради. В рамках першої публічної консультації, представники політичних партій, журналісти та активісти обговорили принципи та механізми формування нового складу виконавчого комітету, а також кандидатур, що будуть до нього входити. Наразі місто має виконком, і приємно, що багато з того, що прозвучало на нашому заході було почуто.

Однак проблеми Черкас не закінчуються на виконкомі. Наразі гостро постає питання будівництва сміттєпереробного заводу. Місто щороку виробляє до 430 000 кубометрів твердих відходів, а наявний сміттєзвалищний ресурс вичерпається за найближчі роки. Саме тому ми запропонували владі міста почати обговорювати «сміттєву» проблему та шукати її рішення шляхом проведення публічної консультації. Це відкрите обговорення актуальної для громади проблеми, в рамках якого представники органу прийняття рішень виносять на обговорення своє бачення проблеми та способів її вирішення, а учасники консультації пропонують власні альтернативні рішення й аргументують їх доцільність. Тому запрошуємо всіх зацікавлених містян взяти участь в публічній консультації, яка відбудеться 15 березня о 14:00 в приміщені Черкаської міської ради (мала сесійна зала). Під час події представники міської влади, громадські організації, експерти та журналісти обговорять проблеми утилізації сміття в Черкасах і перспективи будівництва заводу із його переробки.

Як показує практика функціонування політикуму на рівні Черкас і Черкаської області — без залучення громадськості до вироблення місцевої політики напрацьовані владою рішення ризикують бути не тільки неефективними і безуспішними, а часто й такими, що тільки поглиблюють проблему. Адже справжні зміни можливі тільки тоді, коли їх розуміють безпосередні виконавці реформ і ті, на кого ці реформи вплинуть – громадяни України.

Сергій Пасічник,

Координатор ГО «Центр UA» в Черкаській області

Секретар і свобода

Черговий етап затяжної кризи в міській владі Черкас добіг кінця.

Наразі тактичну перемогу може святкувати міський голова. Шляхом нехитрих, але дієвих маніпуляцій з ресурсами і посадами, Анатолію Бондаренку вдалося повернути під своє крило мандрівну фракцію «Свободи», яка й дала важливі для відставки Радуцького голоси.

Таким чином «Батьківщина» вбила одночасно кількох зайців – отримала моральну сатисфакцію, усунувши свого головного і найненависншіого «друга» з посади секретаря міської ради, розвалила антимерську більшість і отримала більш-менш контрольований виконком.

Громада, яка не надто заморочується кланово-політичними баталіями, радіє з того, що є який-неякий бюджет. Стабілізація кризових процесів дасть змогу місту оперативніше реагувати на різноманітні, в першу чергу комунальні, виклики. З іншого боку, загострення боротьби між «Батьківщиною» на яку спирається міський голова (і його союзниками з «Черкащан» та «Свободи» ) та міською БПП (з ПВД та «Громадянською позицією») викидає Черкаси з площини децентралізаційної реформи. Навколишні села стрімко розбігаються в свої проекти об’єднаних територіальних громад і в підсумку є ризик, що обласний центр залишиться при бубнових інтересах.

Втім є й інші ризики - політичні. Головний з них це те, що фракція «Свободи» лишається такою ж темною троянською конячкою, яка пасеться там де трава зеленіше. А хто знає, де з часом стане зеленіше. По-друге, Олександр Радуцький це не та людина, яка так просто здасться і заспокоїться. Школа життя плюс навички отримані в часи спільної роботи з Сергієм Одаричем даються взнаки. Власне й нинішній політичний конфуз для лідера антимерської коаліції стався багато в чому саме через впевненість в контрольованості ситуації.

Очевидно, що найближчим часом ми зможемо побачити епізод «Імперія завдає удару у відповідь».

Ну й нарешті фактор вулиці. І Нацкорпус з чи то контрольованими, чи то неконтрольованими ним «Нацдружинами», і Координаційна рада учасників АТО наразі є скоріше ситуативними союзниками Анатолія Бондаренка. Досить буде кількох несприйнятних для мілітарної громадськості кроків, аби вона повернулася в протилежний бік.

Паризька декларація - «Європа, в яку можна вірити»

The Paris Statement - A EUROPE WE CAN BELIEVE IN

Європа – це наш дім

1. Європа належить нам, а ми належимо до Європи.
Її землі є нашим домом: іншого не маємо. Причини,чому ми любимо Європу, перевершують нашу здатність пояснити чи виправдати нашу прив’язаність до неї. Це пов’язане із спільною історією, надією і любов’ю. Це пов’язане із звичкою. Моментами пафосу і страждань.
Надихаючого досвіду примирення і обіцянки спільного майбутнього. Звичайні пейзажі та події мають для нас особливе значення – для нас, але не для когось іншого. Дім – це простір, де все

є знайомим і де буде для нас місце незалежно від того, куди нас занесе. Такою є справжня Європа – наша дорогоцінна і незамінна цивілізація.

Синдром відкладеного життя

Ця історія мене дуже вразила. Попри те, що автор - московська блогерка, і наразі є стійка відраза до усього з-за порєбріка, ця розповідь дуже доречна.

Вона про покоління наших батьків.

© Ольга Савєльєва

У мами в серванті жив кришталь. Салатниці, фруктовниці, оселедниці. Все громіздке, непрактичне. І ще порцеляна. Гарна, з переливчастим малюнком квітів і метеликів. Набір з 12 тарілок, чайних пар, і страв під гаряче. Мама купувала його ще в радянські часи, і ходила кудись вночі з номером 28 на руці. Вона називала це: "урвати". Коли у нас бували гості, я стелила на стіл киплячо-білу скатертину. Скатертина просила ошатної порцеляни.

- Мам, можна?

- Не треба, це для гостей.

- Так у нас же гості!

- Та які це гості! Сусіди та баба Поліна ...

Я зрозуміла: щоб порцеляна вийшла з серванту, треба, щоб англійська королева кинула Лондон і заглянула до спального району Капотні, в гості до мами. Раніше так було прийнято: купити і чекати, коли почнеться справжнє життя. А те, яке вже сьогодні - не рахується. Що це за життя таке? Суцільне подолання. Мало грошей, мало радості, багато проблем. Справжнє життя почнеться потім. Прямо раз - і почнеться. І в цей день ми будемо їсти суп з кришталевої супниці і пити чай з порцелянових чашок.

Але не сьогодні. Коли мама захворіла, вона майже не виходила з дому. Пересувалася на інвалідному візку, ходила з милицями, тримаючись за руку супроводжуючого.

- Відвези мене на ринок, - попросила мама одного разу.

- А що тобі треба?

Останні роки одяг мамі купувала я, і завжди вгадувала. Хоча і не дуже любила шопінг для неї: у нас були різні смаки. І те, що не подобалося мені - напевно подобалося мамі. Тому це був такий антишопінг - треба було вибрати те, що ніколи не купила б собі - і саме від цих обновок мама була в захваті.