середа, 7 лютого 2018 р.

Секретар і свобода


Черговий етап затяжної кризи в міській владі Черкас добіг кінця.
Наразі тактичну перемогу може святкувати міський голова. Шляхом нехитрих, але дієвих маніпуляцій з ресурсами і посадами, Анатолію Бондаренку вдалося повернути під своє крило мандрівну фракцію «Свободи», яка й дала важливі для відставки Радуцького голоси.
Таким чином «Батьківщина» вбила одночасно кількох зайців – отримала моральну сатисфакцію, усунувши свого головного і найненависншіого «друга» з посади секретаря міської ради, розвалила антимерську більшість і отримала більш-менш контрольований виконком.
Громада, яка не надто заморочується кланово-політичними баталіями, радіє з того, що є який-неякий бюджет. Стабілізація кризових процесів дасть змогу місту оперативніше реагувати на різноманітні, в першу чергу комунальні, виклики. З іншого боку, загострення боротьби між «Батьківщиною» на яку спирається міський голова (і його союзниками з «Черкащан» та «Свободи» ) та міською БПП (з ПВД та «Громадянською позицією») викидає Черкаси з площини децентралізаційної реформи. Навколишні села стрімко розбігаються в свої проекти об’єднаних територіальних громад і в підсумку є ризик, що обласний центр залишиться при бубнових інтересах.

Втім є й інші ризики - політичні. Головний з них це те, що фракція «Свободи» лишається такою ж темною троянською конячкою, яка пасеться там де трава зеленіше. А хто знає, де з часом стане зеленіше. По-друге, Олександр Радуцький це не та людина, яка так просто здасться і заспокоїться. Школа життя плюс навички отримані в часи спільної роботи з Сергієм Одаричем даються взнаки. Власне й нинішній політичний конфуз для лідера антимерської коаліції стався багато в чому саме через впевненість в контрольованості ситуації.
Очевидно, що найближчим часом ми зможемо побачити епізод «Імперія завдає удару у відповідь».
Ну й нарешті фактор вулиці. І Нацкорпус з чи то контрольованими, чи то неконтрольованими ним «Нацдружинами», і Координаційна рада учасників АТО наразі є скоріше ситуативними союзниками Анатолія Бондаренка. Досить буде кількох несприйнятних для мілітарної громадськості кроків, аби вона повернулася в протилежний бік.